Не таргетом єдиним, як кажуть чи історія про те, як наші таргетологи стають волонтерами.
Давайте про все по черзі.
Чудовий проєкт «Мій телефонний друг» звернувся до нас з метою популяризувати та збільшити впізнанність.
За те, хто займатиметься роботою над проєкт ледь не вчинили дуель, через те, що охочих було більше, ніж роботи. Розв’язувати проблему вдалось без жертв. За таргет взявся Костя, а Стелла не могла залишитись в стороні та вступила в ряди волонтерів. Вирішили дізнатись у колег, чим вони займаються.
– Стелло, в чому суть проєкту?
– Мета програми підтримувати одиноких людей телефонними розмовами.
– Як все це відбувається?
– Телефонні волонтери, звичайно це молодь, у кожного волонтера є свій “телефонний друг”, якому він телефонує 2-3 рази на тиждень, щоб дізнатись як у нього справи, як він себе почуває розповісти про всі новини та обговорити різні питання. Ідея створення проєкт виникла під час пандемії на початку літа у Української Волонтерської Служби разом с Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ), та вже зараз нараховує понад 6 000 волонтерів і більш як 4 000 людей, які хочуть знайти собі телефонного друга.
– Чому ти захотіла взяти участь в проєкті?
Я знайома з УВС ще з 2017 року, і кілька років активно волонтерила разом з ними, починаючи з того, що я представляла Дніпрі та була агентом волонтерства там 9 місяців і розвиваючи волонтерство, і навчаючи молодь волонтерству, як тренерка з волонтерства. Тому не взяти участь я просто не могла. Це ще одна змога бути корисним і знайти собі чудового друга. Моя підопічна знаходиться на відстані майже 700 км від мене, в Тернополі, але ми спілкуємося 2-3 рази на тиждень та обговорюємо все, що тільки можна: як готувати грузинську кухню, як взагалі готувати (що дуже актуально для мене), вона мені розповідає про свої пригоди та дуже радіє, коли я телефоную.
Мене також надихнула ідея самого проєкт, та коли я навіть телефоную своїй бабулі, вона дуже радіє нашим розмовам, а у нас так багато літніх людей, яким дійсно бракує такого спілкування.
Це доволі проста ідея – виділяти по 15 хвилин телефонній розмові з підопічним, якому ця розмова дійсно необхідна. Це найпростіший варіант для тих, хто хоче почати свою волонтерську діяльність.
– Розкажи детальніше, як стати волонтером?
На сайті програми є посилання реєстрації (прим. https://befriend.volunteer.country/), після якої відкривається доступ до курсу, на якому розповідають, як правильно спілкуватись з підопічним та багато іншої важливої інформації для волонтера-початківця. Після проходження курсу підписуєш договір про конфіденційність та починаєш спілкування зі своїм підопічним. Програма створила всі умови, щоб зробити процес максимально доступним та зрозумілим.
– Було страшно починати?
Чесно кажучи, вперше було трошки моторошно дзвонити, через те, що я не знала людину і як піде наша розмова, але через 10 хвилин “налаштування” я зателефонувала та дуже нервувала, аж ком у горлі був, але Діна Іванівна (підопічна), виявилась дуже приємною людиною і ми поспілкувались понад 30 хвилин. З тієї пори ми телефонуємо одна одній 2-3 рази на тиждень по 15 хвилин і вже немає того страху, як перед першим дзвінком. І тепер я з кожним разом дізнаюсь як все ж таки правильно варити борщ і яка погода в Тернополі, навіть не відкриваючи прогнози погоди)
Костя вирішив допомагати по перевіреній схемі – запускаючи таргетовану рекламу.
Мета була проста – залучити людей на благе діло. І всього за 2 місяці заохотили більше ніж 2 000 охочий приєднатись до благодійної організації. На цьому зупинятись не плануємо. До речі, не хочете стати волонтером? Заходьте на сайт проєкт і приєднуйтесь до дружньої та вже немалої команди волонтерів 🙂
